Левкаси
Déjà vu
⠀⠀⠀⠀⠀Французький філософ–інтуїтивіст Бергсон визначав déjà vu як «спогади про нинішнє». А вперше термін був використаний парапсихологом Емілем Буараком в книзі «Майбутнє психічних наук». Але це ніяк не завадило Томасу Брауну ще в 1643 році писати про те, що «Платонов рік - Plato's years - є багатовіковий період, після закінчення якого всі речі повернуться до своєї першооснови, і Платон в Афінській школі знову викладе цю доктрину». А щодо прибічників ідеї подібних, але не тотожних циклів, так їх, взагалі, не злічити. Існує думка, що можливою причиною явища «дежа вю» (фр. вже бачене) може бути зміна способу кодування часу мозком. Отже, в стані дежа вю часом провалюєшся в абсолютну тотожність вже пережитого, а часом торкаєшся чогось важко зрозумілого, ледь знайомого, але того, що нероздільно тобі належить. Що ж це за дірки або брама царська в часі і просторі, що свавільно сама нас обирає, не запитавши відповідного часу. Або дзеркало, крадькома підставлене всесвіту, в якому відбивається момент, але з якоїсь причини не той, переплутаний. Або ж все ж таки кульбіт в колодязь Марка - «Хто бачить нинішнє, все побачив, що і від віку було і що буде в безмежності часу».
Повернення в мабутнє
⠀⠀⠀⠀⠀Пам'ятається, Джон Фаулз писав про оманливу впевненість кожного покоління у тому, що саме на його долю випало найнадзвичайніше переживання, найдраматичніші події. У той час, як усі собаки усіх часів були однаково щасливі… або нещасні, попри всі історичні катаклізми. З точки зору філософського узагальнення, він правий. З іншого боку, опинитися в перетині вимірів простору та часу, схожому на страшний абсурдний сон – досвід дуже важкий, в незалежності від того, знайомий він попереднім поколінням чи ні . В цих координатах перетину не часто лишається місце для чернетки. Кожне рішення – питання життя або смерті, фізичної або духовної. ⠀⠀⠀⠀⠀Проте живопис, представлений в експозиції, не про це… а про плекання дива. Про очікування майбутнього теплого щастя, розквіту, відновлення. Світлого ренесансу на корінні, соки якого насичують кожного тут, на цих теренах. Про оновлене, гостре відчуття зв'язку, спорідненості між всім і всіма. Подібно до того, як андерсеновське каченя, яке до певного часу не знаючи, хто воно таке, раптом бачить своє віддзеркалення у воді і усвідомлює, хто він. Що він і є той дивовижний білий птах з сильними крилами.
Вірність
⠀⠀⠀⠀⠀Вірність… Це, невловиме явище, як ніщо інше підтверджує дуальність буття, в якому ми існуємо. Адже відчувається воно на смак або на дотик тільки під час втрати .Втім, мова піде про інше. Про вірність надзвичайно високим ідеалам, діючим правилам і манерам поведінки, транспортним маршрутам, хай їм грець, шкідливим звичкам… В цілому, про всі ті речі, які ліплять наші дні такими, якими вони виходять, та без яких починається справжнісінька ломка. І саме її переживання дає нам можливість осягнути океанську бездонність та всемогутню силу цього поняття.
Зона
⠀⠀⠀⠀⠀Зона відчуження, зона недосяжності… Зона, що територіально співпадає з реальними географічними координатами, але в той же час існує за зовсім іншими фізичними законами. Бермудський трикутник буденності. Квантова фізика емоцій, передчуттів, очікувань…
Дрова
⠀⠀⠀⠀⠀Левкас – техніка сакральна. І не лише тому що споконвіку споріднена з іконописом і покликана транслювати сакральні образи та коди. В самій своїй структурі, у складі матеріалів міститься сама природа, її закони, її вічність. Деревяна дошка, бавовна паволоки, клеї тваринного походження, крейда, лляна олія. На смак, на дотик такі ж самі, як і тисячу років тому… А отже ї образи утворюються самі по собі поза часом, а іноді і поза простором.
Макондо